[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Форум альпклубу "Вершина" » Куточок графомана » Чорногірський похід (як то було. автор - ВУС ОЛЕГ)
Чорногірський похід
Strange_RДата: Четвер, 12.03.2009, 23:30 | Повідомлення # 1
Міністр правди
Група: Адміністратори
Повідомлень: 43
Репутація: 1
Статус: Offline
«ВЕРШИНА» ЗДІЙСНИЛА ЗИМОВИЙ ТРАВЕРС ЧОРНОГОРИ
Вус Олег Володимирович © Львів-2009

Альпінізм – це ін’єкція Мужності у кров нації.
Віталій Абалаков

Поки українські політики чубляться на екранах телевізорів і на шпальтах газет, українські громадяни продовжують займатися своїми повсякденними та улюбленими справами, серед яких на не останньому місці зимові види спорту, а саме альпінізм. У спортивних походах по засніженим вершинам Карпат, Криму та Кавказу нема нічого незвичайного. Люди підкорюють гори влітку, підкорювали і будуть підкорювати взимку. І хоча значно зростає навантаження на організм, а в горах постійно відбуваються несприятливі для людини різкі зміни погоди (хуртовини, снігові завали, шквальний вітер) відчайдушні фанати гір вперто продовжують свій рух до нових вершин.

На початку березня 2009 р. в перевальний похід хребтом Чорногори вирушила школа альпінізму Львівського альпійського клубу «ВЕРШИНА» під керівництвом президента клубу Олександра Тараника та досвідченого інструктора-альпініста Євгена Тараника. Перед 19 курсантами школи було поставлено завдання – здійснити горосходження 1 Б та 2 Б категорії складності, траверсувати значну ділянку хребта з найскладнішим рельєфом та кількома вершинами – 2000-тисячниками, навчитися протистояти зимовій непогоді та впевнено діяти в будь-яких форс-мажорних обставинах. І хоча за висотою та складністю рельєфу хребет Чорногори ніяким чином неможна порівняти з горами Кавказу, взимку він теж надзвичайно багатий на нештатні ситуації.

Отримавши штормове попередження перед самим початком сходження, школа альпінізму могла не виходити на маршрут, а відсидітися під горою в палатках, проте віра в свої сили, висока фізична загартованість спортсменів, розумний розрахунок всіх можливих ризиків та якісне спорядження дозволили президенту клубу прийняти рішення на проведення походу. На Чорногорському хребті курсантів та інструкторів зустрів штормовий вітер 25–30 м/сек, який не вщухав кілька діб до кінця походу, снігопад, який так само майже не припинявся, а також свинцеві хмари, що суцільним покривалом накрили гори. У зв’язку з цим значна частина маршруту була пройдена за азимутом по компасу, з використанням старих польських прикордонних орієнтирів, які інколи вдавалося знайти під снігом.

 
Strange_RДата: Четвер, 12.03.2009, 23:34 | Повідомлення # 2
Міністр правди
Група: Адміністратори
Повідомлень: 43
Репутація: 1
Статус: Offline
Проте найскладнішим завданням для львів’ян стало не підкорення вершин, а забезпечення повсякденної життєдіяльності. Навіть у відносно спокійних місцях, визначених для організації табору, штормовий вітер гнув і трощив металеві каркаси наметів, палатки доводилося ставити на сніговий якір, забиваючи у твердий наст альпіністські льодоруби. Та навіть і з цієї ситуації було знайдено вихід: досвідчені спортсмени, подаючи приклад новачкам, саперними лопатками почали вирубувати у насті квадри снігу розміром 1 х 1 м та будувати з них сніго- вітрозахисні стінки. Потяг до життя виявився настільки сильним, що у курсантів відкрилися всі приховані таланти, у тому числі і будівельні. Вже через дві доби табір альпклубу «ВЕРШИНА», розташований на схилах г. Гутин Томнатик (2018 м), нагадував середньовічну фортецю, з чотирьох боків обведену двометрової висоти стінами з контрфорсами. Вершиною курсантських «архітектурних потуг» стало зведення відносно комфортного ватер-клозету з окремими кабінами, де не вистачало хіба що стаціонарного освітлення!


Правильна організація життєзабезпечення альптабору далася взнаки: не дивлячись на складні погодні умови керівництво клубу не тільки провело успішні сходження на вершини Чорногорського хребта – г.г. Говерлу (2061 м), Брескул (1950 м), Пожежевську (1822 м), Данциш (1866 м), Туркул (1935 м), Ребра (2001 м), Гутин Томнатик (2018 м), але й забезпечило проведення занять на крутих схилах з використанням різних видів альпіністського спорядження – кішок, систем страхування, льодорубів тощо. Зворотній шлях і спуск по схилам г. Пожежевської до турбази «Заросляк» пройшов без пригод. Інструкторам та курсантам школи альпінізму вдалося, не дивлячись на надзвичайно несприятливу погоду, в умовах хуртовини, поганої видимості та штормового вітру досягти своєї мети та майже повністю виконати спортивне завдання.

Особливо під час походу відзначилися представниці прекрасної статі – курсанти альпклубу «ВЕРШИНА» Марта Дропа , Юлія Волошинська, Власта Левчич.. Жінки не тільки мужньо переносили зимову непогоду, незручності табірного життя, непідйомну вагу рюкзаків, але й намагалися на рівних з чоловіками вести групу по маршруту, пробиваючись через глибокі сніги підкорювати Карпатські вершини. Честь їм і Слава! У день свого свята – 8 Березня – вони з перемогою закінчили цей похід!


 
chupakabraДата: Субота, 14.03.2009, 23:18 | Повідомлення # 3
Новачок
Група: Перевірені
Повідомлень: 9
Репутація: 0
Статус: Offline
гарно написано! аж знову стало холодно! друзі, я дуже задоволений, що познайомився з вами! я вас всіх люблю!

chupakabra forever!!!
 
Форум » Форум альпклубу "Вершина" » Куточок графомана » Чорногірський похід (як то було. автор - ВУС ОЛЕГ)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: