***назву теми взято з фотоальбому, в який обіцяли навіть додати фотки,
якщо будем чемні)))) Я не знаю, народ, як я до такого докотилася, але на Боржаві романтичній в романтичне свято чотирнадцятого лютого! я прокинулася в обнімку з двома!! сирими!!!, важкими!!!, з невивітрюваним секонд-духом!!!, черевиками 
. "Тааааак...." - подумала я. Ще напередодні я намагалася подискутувати з Сашкою і Бєлкою на тему доцільності відігрівання черевиків у спальнику, але як майбутньому Барсу - підкорювачу семитисячників у пенсійному віці, мені довелося змиритися з сумнівною пєрспєктівою, і черевики здійснили черговий неймовірний переїзд в їхньому довгому вже житті, адже приїхали вони з франківського хенда до дівчинки Маринки, звідти в мою львівську квартиру, і от - свєзло! - в мій новий пуховий спальник.
Якось дружина одного альпініста, зустрівши його з гори, забрала рюкзак і, тягнучи його повз нашу палатку, перефразувавши, сказала: "тяжела і неказиста жизнь подруги альпиниста".
-- Ну й дура! - подумала я, адже сам один альпініст при цьому не став сам нести свій рюкзак до намету, а помчав у своїх альпсправах. Фіглі я би отак перла той рюкзак. Проходить півтора року, і - о-па! - на Боржаві романтичній в романтичне свято чотирнадцятого лютого я прокидаюся в обнімку з двома сирими, важкими, з невивітрюваним секонд-духом, черевиками. "Тааааак, - подумала я, - чую запах кави, чую Луї Армстронга, черевики теееепленкі, життя явно вдається якнайпрекраснішим чином". А потім - теж подумки - додала "Ну й дура"! 
